У пошуках Марічки: похід на Говерлу

Опубликовано в Наши походы / Пешие походы
/
3 Сен 2011

Якщо вам доведеться почути загадкову історію, то не виникне ніяких сумнівів, що вона трапилася десь далеко на Західній Україні. Саме цей край оповитий дивовижними легендами, які описують неймовірні і часто трагічні історії про жителів цієї мальовничої місцевості. З роками вони дійшли до наших днів і вже на їх основі відбуваються різні події сучасності. Так і ми стали частинкою однієї романтичної історії про Йванка і Марічку, однієї з багатьох легенд, пов’язаних з Говерлою, найвищою вершиною України і справжньою туристичною перлиною Українських Карпат.

Похід на Говерлу був запланований короткий, але втрачати навіть таку можливість побувати на вищій точці України не хотілося. В останній момент для мене зірки на небі зійшлись. Тепер наша компанія вже сидить у потязі, що прямує до Києва, а в столиці ми пересядемо на інший, до Івано-Франківська.

На вокзалі нас вже зустрічали однодумці-туристи, які також запланували похід на Говерлу на вихідні. Зібравши всіх до купи, нас розподілили по мікроавтобусам. Бажаючих активно провести вікенд назбиралось на 3 таких автомобілі. Тепер ми прямували до готелю у Яремче, де був запланований сніданок. Перекусивши, ми знову зайняли свої місця в автомобілях і вже їхали до відправної точки активної частини маршруту — бази «Заросляк».

Старт походу на Говерлу разпочався вдало. Спакувавши рюкзак необхідним мінімумом речей та водою, почали підйом до заповітної вершини. Стежка бере свій початок у лісі і тягнеться серед дерев все вище й вище. Ліс закінчився, і ми вже йшли вгору під палючим сонцем. Здавалося, що ось вона, вершина, і незабаром ми її підкоримо, але виявилось, що це тільки пагорб підступно приховав від нас справжню Говерлу. Тепер стежка стала кам’янистою і збільшився кут підйому. Учасники нашого походу на Говерлу розтягнулися на пагорбі, і ця змійка потихеньку тягнулася вгору. Підійматися стало важче. Зі втомою кожний боровся по-різному, хтось йшов мовчки зціпивши зуби, а хтось навіть співав українських пісень. Ось так ми, веселі і трошки втомлені, вже стояли на висоті 2061 м.

Незважаючи на сонце, було прохолодно. На такій висоті погода змінюється дуже швидко і непередбачувано. Довго милувалися незабутніми карпатськими краєвидами, щоб спогади з походу на Говерлу краще закарбувалися в пам’яті. Перекусивши і трошки відпочивши, почали спускатися вниз. Дочекавшись усіх учасників підйому, відправились у готель на святкову вечерю зі смачними гуцульськими стравами. Нас чекав весільний стіл, адже ми стали учасниками театралізованого дійства — гуцульського весілля. Як водиться, гуляли допізна.

Чомусь ніч видалась важкою. Нормально поспати не вийшло, ледве дочекався ранку…

Смачний сніданок. Збирання речей. Виселення з номеру. Мікроавтобус. Ми прямуємо до водоспаду Пробій. Потім довго їдемо по бездоріжжю до водоспаду Манява.

Ось казкові вихідні і минули. Мені вперше вдалося побувати на Західній Україні. Тепер буду регулярно відвідувати цей мальовничий край, але двох днів занадто мало для знайомства з природою Закарпаття.

Комментарии:

Оставить комментарий